І місяць мені розповів

Ночами, коли наш син, здається, хоче лише стрибати в ліжку вгору-вниз, ми розповідаємо йому історії про те, як усі люди, яких він знає, саме цієї миті сплять. Ми говоримо про те, де вони сплять, що вони робили того дня і що їм сниться.У цій історії ми хотіли глянути ширше, що розповів би місяць про те, як діти з усього світу, які живуть у дуже різних умовах, лягатимуть спати сьогодні ввечері. — Автори.З кожної проданої книги 10% відсотків перераховується в організацію «СОС Дитячі містечка Україна», яка захищає дітей, що залишилися без батьківської опіки, їх права та інтереси.Юлія Ґвілім щойно перемогла з ілюстраціями до цієї книжки на міжнародному конкурсі молодих ілюстраторів The Golden Pinwheel у Шанхаї. Ориґінальне видання вийшло у Південній Кореї у видавництві «Who’s Got My Tail».Найкращим часом для того, щоб почати говорити з дитиною про різність та рівність людей — коли вона починає помічати відмінності. До трьох років малеча вже бачить різницю у зовнішньості, кольорі шкірі, а з чотирьох до шести років вже ідентифікує свою етнічну приналежність, сім’ю в якій живе та інше. Тому надзвичайно важливо у цьому віці допомагати розвивати толерантність та повагу. «І місяць мені розповів» — це не просто фантастично красива дитяча книга, але й інструмент до соціальних змін. Я дуже рада, що у нас всіх тепер є змога читати її разом з нашими дітками українською. — Ініціаторка видання Анастасія Дєєва, виконавча директорка фонду «100% ЖИТТЯ».Коли мій видавець з Південної Кореї запропонував мені намалювати казку, яку би читали дітям на ніч, я знала, це має бути книжка не тільки про затишну спальню, в якій батьки цілують своє немовля на добраніч. Такі казки мені теж подобаються, але я не я не хотіла додавати ще одну до чималого наявного переліку. Моя робота спрямована на дітей, бо вони — світ завтрашнього дня і, сподіваюся, кращий світ.Іноді, коли я відчуваю себе безсилою — політики роблять поганий вибір, величезна екологічна криза, люди страждають від війн та насилля, – я думаю про казки як насіння для змін на краще. Я думаю, що книжки це дуже сильний інструмент для позитивних соціальних змін. Звичайно баланс між серйозністю теми і казковою подачею дуже тендітний, хочеться, щоби мої історії були цікавими, дивними, можливо несподіваними! Я хочу, щоб читачі отримували від них задоволення, але також, можливо, дізнавалися й уявляли те, про що вони досі не думали і не знали. — Юлія Ґвілім.Толерантність — почуття, емоція, якість, яка потрібна абсолютно кожній людині, нарівні з повагою, любов’ю, радістю, прихильністю та відданістю.Там, де є жорстокість та агресія, на іншому березі завжди буде добро, тепло та прийняття. Так я бачу світ, де ростуть мої діти. Світ, де ти не байдужий до іншого. Де твоє життя – цінність, а не колір шкіри, віросповідання або фізичні риси.Нехай ця книга подарує кожній дитині відчуття безпеки та дружби. Мабуть, головні атрибути казки… — Анастасія Левченко, лікарка-алерголог, кандидатка медичних наук, співзасновниця клініки AirDOC.Жінки, які долучилися до створення українського видання цієї книжки, хотіли насамперед розповісти своїм дітям, яке важливе різноманіття та його прийняття. Ми щасливі допомогти і вам створити діалог з вашою дитиною на такі важливі теми.