Котяча філософія

Коти — архіреалісти, і рідко робитимуть щось, що не має чіткої мети чи не приносить миттєвого задоволення. Зустрівшись з людською дурістю, вони просто ідуть геть. Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як, наприклад, коти, які від народження мають здатність бути щасливими і впродовж тисячоліть надихають правителів і філософів на нові відкриття. Домашній кіт Мішеля Монтеня, захоплива подорож Мейо, вцілілого у В'єтнамській війні, чи історія Саги, героїні оповідання «Кіт» Колетт, притчі про пастки людських ревнощів, — філософ Джон Грей досліджує природу котів і розкриває котячий спосіб життя — не обтяжений тривогою і самосвідомістю — демонструючи, як вони знаходять відповіді на глобальні питання любові й прив'язаності, моралі й самосвідомості, і, зрештою, смертності.