Марина — цариця московська

Валентин Чемерис (1936—2016), відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, романів-есе, збірок гумору, сатири, пародій, творів для дітей, лауреат багатьох літературних премій, зокрема Міжнародної преміі Українського козацтва «Лицарське перо» (2008). Свій творчий шлях він розпочав у 1959 році, й послужний список Чемериса вражає: за його життя вийшло друком понад 70 книжок. Найпомітніше місце у творчості письменника посідають історичні романи, деякі з них навіть стали культовими. У цих творах автор цікаво, небайдуже та неупереджено розповідає про минуле України, використовуючи яскраві образи, що пробуджують уяву, залишають слід у душі, викликають гордість за свій народ. Свої листи на батьківщину вона підписувала: «Марина — цариця московська». І вона була нею — царицею московською. Щоправда, всього лише дев’ять (!) днів у році 1606-му. І потім вісім років неймовірних злетів і карколомних падінь. Марина Мнішек, польська графиня, вісімнадцятирічна дочка воєводи з українського Самбора з Карпат, волею випадку (чи історії) стала царицею і жоною двох царів тих лихих часів, які на Русі прозвали Смутними, а її — царицею Смути. Про це й розповідається в романі Валентина Чемериса). А ще про кохання Марини до молодого царя Дмитрія, про останню її любов до козацького отамана Івана Заруцького, про криваву трагедію, що її спіткала, і про подальшу долю московської цариці, чиє життя так рано урвалося — у 26 років — у башті Коломенського кремля і яка вже після своєї смерті буде оголошена відьмою і чаклункою…