Музей крадіїв

Якими б ми були людьми, якби нам ніколи не дозволяли бути самостійними? Стрункі дерева посеред лісу мають неглибоке коріння, у той час як дуб, що стоїть один у лузі, переносить дощі і вітри рік за роком та має міцне глибоке коріння. У цьому світі всі діти перебувають під захистом до 16-ти років — буквально прикутими до батьків. Усі небезпечні тварини були ліквідовані, розкидані цвяхи та зламане скло — заборонені законом. Війна, хвороби та небезпечні вітри — замкнені. Щоб переконатися, що діти не загубляться і не травмуються, їх приковують на ніч та пильно оберігають вдень. У Ґолді якраз настає День Розділення, якого вона дуже прагне, коли вдалині чути вибух. Шоковані Благословені Стражі вирішують скасувати всі Розлуки в такому небезпечному світі, але Ґолді більше не може бути на ланцюгу, тож хутко тікає з дому. Куди бігти, коли ніколи до цього не приймала власні рішення? Як взагалі бігати, коли нетреновані ноги не знають, як це робити? Вона знає, що якщо Благословені Стражі міста знайдуть її, то назавжди зачинять у закладі для непокірних дітей. Поки Хранителі ведуть активні пошуки Ґолді, вона знаходить притулок у міському Музеї. Там вона почувається у безпеці та швидко знаходить друзів серед наглядачів музею. Особливо їй припадає до душі Тоудспіт, який також є втікачем. Ґолді виявляє, що музей наповнений магією та ще багатьма речами, які приховували у її захищеному світові…